Проблеми сроку прийняття та відмови від заповідального відказу

Проблеми сроку прийняття та відмови від заповідального відказу

n9На сьогоднішній день одним із дискусійних питань у цивільному законодавстві залишається спеціальні заповідальні розпорядження, а саме заповідальний відказ. Одним із таких дискусійних питань є проблеми строку прийняття та відмови від заповідального відказу.

Відповідно до ст. ст. 1237, 1238 ЦК України, заповідач має право покласти на спадкоємця за заповітом виконання певного майнового зобов’язання на користь особи (відказоодержувача, легатарій), зазначеної заповідачем. В відносинах, які виникають з цього приводу відказоодержувач (легатарій) виступає в ролі кредитора, а спадкоємець є боржником.

Виникає проблема з питання про строк прийняття та відмови від заповідального відказу та межі його дії. Тобто в який термін він може бути виконаний. Чинне законодавство не містить прямих вказівок на вирішення цього питання, ним лише визначено, що заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини (ст. 1239 ЦК).

Таким чином, виникають досить багато різних поглядів з даного приводу. До прикладу, багато вчених вказує, що трок на пред’явлення вимог відказоодержувачем до спадкоємців, обтяжених відказом, слід вважати загальний строк позовної давності. Але з якого саме моменту починати відрахувати перебіг строку позовної давності, існують дві протилежні думки: з моменту прийняття спадщини  чи з моменту її відкриття.

Відповідно до ч. 4 ст. 1238 ЦК України “відказоодержувач має право вимоги до спадкоємців з часу відкриття спадщини”. Часом відкриття спадщини за цивільним законодавством вважається “день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою” (ч. 2 ст. 1220 ЦК). Таким чином, першою умовою набуття заповідального відказу є вимога, щоб відказоодержувач пережив момент відкриття спадщини (ст. 1239 ЦК), другою умовою є прийняття спадщини спадкоємцем, частка спадщини якого обтяжена заповідальний відказом.

Також слід зазначити, що з моменту відкриття спадщини відказоодержувач в силу тільки одного факту смерті спадкодавця набуває окрім права прийняти заповідальний відказ також і право на відмову від нього. Тому, що заповідальний відказ, це лише пропозиція до відказоодержувача, яку він може прийняти або відхилити.

Також слід було б зазначити ще момент невиконання спадкоємцями обов’язків з передачі майна чи невиконання інших дій, відказоодержувач має право подати позов з вимогою примусового виконання зобов’язання лише після того, як спадкоємець прийме спадщину. До цього моменту право відказоодержувача ще не вважається порушеним і право на позов не виникає. Право вимоги до спадкоємця щодо виконання заповідального відказу відказоодержувач отримує в момент відкриття спадщини, а право на позов для захисту цього права — з моменту відмови спадкоємця, який прийняв спадщину, обтяжену заповідальним відказом, виконати це розпорядження.

Отже, можна зробити висновок, що моментом строку прийняття та відмови від заповідального відказу слід вважати момент прийняття спадщини спадкоємцем. На нашу думку, потрібно встановити чіткі строки прийняття та відмови від заповідального відказу для правового та безспірного регулювання даного питання.

З повагою,

Карпенко А.В.

Юрисконсульт Юридичної компанії “Альт-Брайер”