Порядок та особливості набуття права членства в сільськогосподарських підприємствах

Порядок та особливості набуття права членства в сільськогосподарських підприємствах

Оскільки членство передбачене в сільськогосподарських кооперативах, фермерських господарствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, то висвітлимо особливості правового статусу членів вказаних сільськогосподарських підприємств у зазначеній послідовності.

Юридичними ознаками сільськогосподарських підприємств кооперативного типу, які дають можливість відрізнити їх від інших суб’єктів господарювання, є те, що вони створюються на умовах членства. Їх створення не обумовлюється якимось спеціальним дозволом державних органів. Вони організовуються виключно на добровільних засадах в явочно-реєстраційному порядку.

Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу – це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права громадян стати їх членом, порядку і умов вступу та виходу з їх складу, визначення і реалізації їх правомочностей як поєднання членських прав та обов’язків про припинення членства у цих утвореннях. Правові засади членства в сільськогосподарських кооперативах врегульовано нормами Законів України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію». Останній нормативний акт як спеціальний щодо регулювання відносин членства та правового статусу членів у сільськогосподарських кооперативах визначає, що член сільськогосподарського кооперативу – це фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом сільськогосподарського кооперативу, визнає принципи і цілі сільськогосподарського кооперативу, дотримується вимог його статуту і користується правом ухвального голосу. Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути лише фізичні особи, які виявили бажання об’єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов’язкової трудової участі. Право членства в підприємствах кооперативного типу є добровільним, тобто ніхто не може примусити громадянина стати його членом, а також індивідуальним, особистим і не може передаватися іншій особі.

Громадянин, який бажає стати членом сільськогосподарського підприємства повинен мати загальну цивільну правоздатність та дієздатність, тобто бути правосуб’єктною особою. Щодо виникнення у громадян членських відносин в аг­рарному підприємстві кооперативного типу національне за­конодавство встановило єдине обмеження — вік, до досяг­нення якого заборонено приймати до членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Член сільськогосподарського кооперативу має досягти 16-річного віку, про що прямо йдеться в ст. 10 Закону України «Про кооперацію». Яремчук Ю.О. вважає, що встановлення саме такого віку, з якого виникає аграрна членська правосуб’єктність, пов’язано із можливістю особи з досягненням 16-ти років брати трудову участь у діяльності сільськогосподарського (й передусім виробничого) кооперативу.

Жодних обмежень для фізичних осіб, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності сільськогосподарського підприємства (кооперативу), Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію», як і інше законодавство не встановлює.

Обов’язковою умовою членства, в основному в у виробничих кооперативних сільськогосподарських підприємствах, є участь їх членів у діяльності цих підприємств особистою працею. Цим вони відрізняються від корпоративних утворень, діяльність яких базується на об’єднанні капіталів.

Проте, крім дійсного виділяють асоційоване членство в сільськогосподарських кооперативах. Такий вид членства передбачено у ст. 14 Закону України «Про кооперацію». Відповідно, асоційований член  кооперативу  –  фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. У Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» асоційоване членство прямо передбачене лише щодо обслуговуючих кооперативів, проте у виробничих кооперативах таке членство також можливе, при умові закріплення його у статуті кооперативу. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності,  права та обов’язки такого члена,  розміри  паїв  та  виплат  на  паї  визначаються також статутом кооперативу.

Протягом багатьох років існування колгоспів основною умовою вступу до членів колгоспу було бажання громадянина стати його членом і брати особистою працею участь у веденні громадського господарства. З прийняттям в Україні законів “Про колективне сільськогосподарське підприємство” та “Про сільськогосподарську кооперацію” ці принципи було визначено чіткіше.

Нині, за умов переходу до ринкової економіки, діяльності існуючих колективних сільськогосподарських підприємств на засадах самоврядування і підприємництва (п. 1 ст. 1 Закону “Про колективне сільськогосподарське під­приємство”)виникла необхідність здійснювати кооператив­ним підприємством оцінку особистого внеску кожного пра­цездатного члена у прибутковість колективного сільськогос­подарського підприємства. З огляду на це, з розширенням ринку праці в аграрних підприємствах кооперативного типу виникає потреба уважнішого підходу до питання, кого ж саме, якої сумлін­ності та рівня кваліфікації приймають до членів колективу. А тому вирішення питання про вступ і прийняття до членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів тощо становить поєднання двох волеви­явлень — волі особи, яка бажає стати членом, і волі вищого органу самоврядування кооперативного типу аграрного під­приємства.

Основа виникнення права членства та набуття членських прав є юридичний склад, що включає в себе прийняття рішення уповноваженим органом щодо прийняття особи до складу членів та участь у формуванні майна такого підприємства. Так, відповідно до статті 11 ЗУ «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. У заяві мають зазначатися зобов’язання особи визнавати статут кооперативу та дотримуватися його вимог, брати участь у діяльності кооперативу, сплатити вступний та пайовий внески тощо. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Заява має бути розглянута у присутності заявника на засіданні правління (з додержанням кворуму). На правління покладається обов’язок розглянути заяву і винести рішення: рекомендувати чи не рекомендувати особу, яка подала заяву загальним зборам (чи зборам уповно­важених), прийняти чи ні її до членів аграрного підприємства кооперативного типу. У громадянина, прийнятого до членів підприємства, право членства виникає від дня розгляду його заяви на засі­данні правління і рекомендації (чи відповідно поданню на схвалення) правління (головою правління) вищому органу са­моврядування прийняти цю особу до членів сільськогосподарського кооперативу. Особа, яка не була рекомендована правлінням (або від­повідно головою правління, як це встановлено статутом коо­перативу), може оскаржити цю відмову загальним зборам (зборам уповноважених) членів сільськогосподарського кооперативу.

В юридичній літературі окрему дискусію викликало питання про момент, з якого виникають членські правовідносини й відповідна особа здобуває статус члена сільськогосподарського кооперативу. Зокрема, Гафурова О.,Титова Н. дотримуються думки, що оскільки названими приписами закону передбачена необхідність затвердження рішення правління (голови) кооперативу про прийняття особисто сільськогосподарського кооперативу загальними зборами його членів, то відповідно й статус члена кооперативу така особа набуде з моменту набуття чинності рішенням загальних зборів членів кооперативу. Інші ж автори, наприклад, Гайдуцький П., вважають, що членство в сільськогосподарському кооперативі виникає у відповідної фізичної особи з моменту прийняття рішення правління (голови кооперативу) про її прийняття до членів кооперативу.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію» фізичні та юридичні особи можуть бути членами кількох сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, різних за видами діяльності.

Щодо членства та правового статусу членів колективних сільськогосподарських підприємств, то вони закріплені у Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Зокрема, згідно зі ст. 5 названого Закону членство в колективному сільськогосподарському підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами такого підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Усі інші положення щодо членства в колективному сільськогосподарському підприємстві мають визначатися в його статуті.

Право членства в колективному сільськогосподарському підприємстві може набуватись: шляхом засновництва – після реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства; перереєстрація статутів колгоспів (стали правонаступниками відповідно до Постанови Верховної Ради від 14.02.92. «Про порядок введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»); у процесі приватизації державних сільськогосподарських підприємств шляхом його перетворення в колективне сільськогосподарське підприємство відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в аграрний промисловий комплекс»;  шляхом прийняття до членів колективного сільськогосподарського підприємства в порядку та на підставах, передбачених законом та статутом.

Заява подається на ім’я голови колективного сільськогосподарського підприємства до правління. З моменту рішення загальних зборів відраховується момент виникнення членства в підприємстві.

Щодо членів фермерських господарств,  згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членство у фермерському господарстві базується на добровільності. Ч.2 ст.3 Закону – при створенні фермерського господарства одним з членів сім’ї усі інші члени сім’ї самостійно вирішують питання щодо членства.

Звідси очевидним є те, що членами фермерських господарств можуть бути винятково фізичні особи, до яких пред’являються наступні вимоги: наявність загальної цивільної дієздатності та правоздатності, тобто правосуб’єктності, досягнення 14-річного віку, визнання і дотримання положень статуту фермерського господарства.  Особливою вимогою є наявність сімейних чи родинних зв’язків між членами фермерського господарства. Тобто, іншими словами, обов’язковою передумовою членства у фермерському господарстві виступає наявність статусу подружжя у осіб, які бажають вести таке господарство, або ж походження осіб один від одного, або ж перебування в інших родинних зв’язках, що деталізовано у положенні ч.3 ст.3 ЗУ «Про фермерське господарство». При цьому В.М. Єрмоленко вказує, що слід робити наголос на тому, що фермерське господарство є передусім родинно-трудовим (а не сімейно-трудовим) об’єднанням,оскільки членами такого господарства виступають родичі.

У ч.1 ст.3 Закону зазначено що не можуть бути членами фермерського господарства особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Тобто не можна поєднувати статус члена і найманого працівника.

Щодо необхідності громадянства України, то Закон прямого обмеження не містить. Членство у фермерському господарстві може набуватись і громадянами України, і іноземцями, і особами без громадянства.

Право членства може набуватися при створенні фермерського господарства та коли останнє вже зареєстроване та діє. Порядок набуття членства регулюється статутом фермерського господарства, усі його члени прописуються у статуті. Моментом виникнення статусу члена та членських правовідносин у фермерському господарстві є момент державної реєстрації статуту такого господарства (щодо тих осіб, які брати участь у створенні фермерського господарства), а у разі, коли фермерське господарство було створено одним із членів сім’ї, інші члени сім’ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону.

З повагою,

Червєнкова Марина Георгіївна

Юрисконсульт Юридичної компанії “Альт-Брайер”